Мішок на голові. П’ять годин тортур. Сексуальне рабство. ⚠️ Це не вигадка — це сталося з українською жінкою.
Олена пережила пекло в російському полоні. Її били, принижували, залякували, намагалися вбити. Вона втратила здоров’я, але зберегла гідність.
🔥 Її катували, погрожували зґвалтуванням і продали в рабство. Але вона вижила.
Коли російські окупанти прийшли в село на межі Запорізької і Херсонської областей, Оленажила звичайним мирним життям. Вона мала люблячу родину, улюблену роботу, затишний дім.
Але одного дня все це перетворилося на справжнє пекло.
«Коли йшла військова техніка, все гуділо і світилось. Її було так багато, що я завмерла. Я розуміла, що це окупація, але не усвідомлювала, що завтра можуть просто прийти і вбити…» — згадує Олена.
Коли окупанти дізналися, що її чоловік воює на фронті, вони увірвалися в дім. Її звинуватили у “екстремізмі”, одягнули мішок на голову, скотчем замотали рот і… почалося.
🩸 5 годин тортур: «Пакет на голову, душать, тримають ніс, щоб не дихала»
Олену жорстоко катували: прив’язували до стільця, били, душили.
«Прив’язали, 5 годин били, душили… Пакет одягали, ретельно перемотували, ще один тримав ніс, щоб я і в пакеті не вдихнула…»
«Якби вбили, то менше б мучилася. А їм потрібні саме отакі катування», — каже вона.
Її били по голові пляшками з водою, викликали на допити навіть п’яні офіцери. Їй погрожували:
«Ти зараз або роздягнешся і сядеш на палку — або тебе зґвалтують 150 кадирівців. Вибирай».
🧷 Сексуальне рабство та трудовий табір
Після кількох місяців катувань у СІЗО її продали у трудове рабство. Там жінки виконували брудну, важку роботу. Але найстрашніше було попереду.
«Командир посадив мене в бліндаж і сказав: “Сиди. Не виходь — розтяжка”. Потім роздягнувся і наказав робити йому масаж… Це було 5 разів. І не тільки фізично, але й психологічно — коли тебе роздягають, коли принижують…»
⚖️ Наслідки: інвалідність, панічні атаки, самотність
Олені вдалося повернутися на вільну територію, але тіло і психіка були зруйновані.
«Оніміла рука, пошкоджені суглоби, судини мозку запалені. Я погано сплю, пам’ять — ніби стерта. І постійно страх: стук у двері — і паніка. А я сама. Чоловік на фронті. Дочки на навчанні…»
🧠 Допомога. Психологія зцілення
Психотерапевтка з Нью-Йорка Галина Ітскович, яка бере участь у проєкті, пояснює:
«У неї система виявлення небезпеки працює на надчутливому рівні. Вона у безпеці, але тіло цього не знає. Тому паніка, серцебиття, страх втрати свідомості — це реальні симптоми, але вони минущі. Панічна атака — це не інфаркт. Люди не помирають від неї».
Галина рекомендує:
• визначати тривалість панічної атаки: «Наприклад, зараз без 5 одинадцять. Значить, о 11:15 я вже буду в безпеці».
• заземлення: знайти точку опори, сісти, спертись на стіну.
• дихання: зосередитися на ньому, не намагатись “втекти” від паніки.
Слова Мітці Пердью
Мітці Пердью, філантропка та ініціаторка проєкту, вражена історією Олени:
«Я можу тільки уявити той жах, який вона пережила. Але я бачу в тобі силу, яка стане натхненням для інших жінок. Якщо ти допомагатимеш іншим — це допоможе і тобі віднайти себе».
✊ Чому ми розповідаємо ці історії?
Ірина Ткач, українська журналістка, співавторка проєкту:
«Коли ми вперше говорили з Оленою, я не могла стримати сліз. І в той же час я бачила в ній щось більше, ніж жертву — я бачила Жінку з великої літери. Вона не зламалась. І вона заслуговує на підтримку, на голос, на допомогу».
🕊️ Слова Олени
«Я не хотіла це розповідати, щоб не травмувати своїх. Але мовчати — ще важче. Якщо моя історія допоможе хоча б одній жінці — я говорила недарма».
📺 Дивіться відео на YouTube
