Подвійне зґвалтування. Як пережити сексуальне насильство окупантів

IMG_5324

Поділитися новиною

ЗЦІЛЕННЯ НЕВИДИМИХ РАН

«Відпусти мене!» — «Закрила рот і роби свою справу!»

Ці страшні слова російського солдата Вікторія пам’ятає назавжди. Весна 2022 року, село Берестянка, Київська область. Сюди прийшла війна — з автоматами, смертю, насильством. І саме тут Вікторія, звичайна українська жінка, мати двох дітей, стала жертвою воєнного злочину, про який страшно навіть говорити вголос. Але вона заговорила.

Шлях у пекло

«Десь о 11-й вечора стук у двері. Я встала, відчинила. Стоять троє: окупант і ще двоє, командир каже — йдеш з нами, в штаб», — згадує Вікторія.

Під дулами автоматів вона йшла тією самою вулицею, по якій тепер проводить нас знімальна група. Вже тоді вона знала — нічого доброго попереду немає. Командир прямо сказав: «Хлопці випили, хочуть розважитись».

Її вибір був жахливим: або просто тут, або поведе в посадку — до інших. Вона обрала перше. «Кажу, не потрібно. Гвалтуй мене вже тут», — ці слова звучать, як вирок у власному житті.

Психолог Віктор Длугунович пояснює:

«Головна мета сексуального насильства — не задоволення. Це демонстрація влади. Позбавити жертву вибору, змусити відчути безпорадність».

Так і було. Один, дев’ятнадцятирічний, із писклявим голосом, з автоматом поруч, кілька разів ґвалтував Вікторію. Вона боялась поворухнутись — навіть дихати. Але вижила.

«Це як отрута. Воно палить зсередини. І ти не можеш це сам виплюнути, поки не прийде лікар і не допоможе», — каже вона.

Свідки — мовчазні і байдужі

Психолог Віктор Длугунович пояснює:

«Головна мета сексуального насильства — не задоволення. Це демонстрація влади. Позбавити жертву вибору, змусити відчути безпорадність».

Так і було. Один, дев’ятнадцятирічний, із писклявим голосом, з автоматом поруч, кілька разів ґвалтував Вікторію. Вона боялась поворухнутись — навіть дихати. Але вижила.

«Це як отрута. Воно палить зсередини. І ти не можеш це сам виплюнути, поки не прийде лікар і не допоможе», — каже вона.

Окупанти шукали ще одну жертву. Вони прийшли в дім подруги Вікторії. Там цивільний чоловік намагався захистити жінку — і був розстріляний у голову.

«Де були ті сусіди, коли нас витягували з будинку під автоматом?» — обурюється Вікторія. Після окупації вона зіткнулася з осудом. Люди змінились. Хтось шепоче за спиною. Але вона вирішила — мовчати не буде.

«Я не винна. Винні вони. І я сказала собі, що мовчати не буду».

Психолог Длугунович підтверджує:

«Мовчати — означає зрадити себе. І зрадити інших жінок, які пережили подібне».

Сила сказаного слова

Журналістка і співзасновниця проєкту Healing Hidden Wounds Ірина Ткач згадує:

«Я вперше зустріла Вікторію на згарищі її життя. Її очі мовчали гучніше за крик. Але вона погодилась розповісти. І я знала — це змінить не лише її, а й усіх нас».

«У Вікторії не було бронежилета, але вона вистояла. Сьогодні її слово — це зброя, її біль — це правда, яку має почути світ».

Проєкт Healing Hidden Wounds став першим україно-американським документальним свідченням злочинів Росії проти українських жінок. У його центрі — правда, фахова допомога, підтримка, відвертість.

«Наш проєкт — це не про жах. Це про зцілення. Про те, що життя може бути після пекла», — каже Ірина Ткач.

Підтримка з Америки

Американська журналістка, меценатка і громадська діячка Мітці Пердью вже третій рік поспіль документує злочини Росії в Україні. Вона — авторка понад 50 статей і учасниця 200+ подкастів про війну. У свої 82 вона подорожує в найнебезпечніші точки планети, щоб почути і передати правду.

«Вікторія, я щиро вдячна тобі. Ти допомагаєш не лише собі — ти допомагаєш іншим. Твоє рішення говорити врятує сотні жінок», — сказала Мітці під час особистої розмови.

Повернення до себе

Завдяки психологічній допомозі, родинній підтримці та власній силі Вікторія почала повертатись до життя.

«Чоловік сказав: “Ми тебе любимо. Ми з тобою”. Це дало мені силу стояти», — згадує вона.

Психолог пояснює:

«Близькість — це не лише тіло. Це спільне життя, спільна історія, підтримка. Це основа для зцілення».

Але ще багато жінок мовчать. Через страх, осуд, біль. І ми звертаємось до кожної:

Не мовчи. Поділись болем. Бо саме в слові починається зцілення.

Дивіться цю серію «Зцілення невидимих ран» тут:

🔹 Проєкт Healing Hidden Wounds реалізується українськими журналістами у співпраці з американськими правозахисниками та психологами.

🔹 Ця стаття — не просто свідчення. Це доказ того, що правда перемагає страх. І зло буде покаране.

схожі новини