🥞У тих няшних формах я обов’язково пектиму капкейки… коли мине треш на роботі. А ту скатертину з вишивкою дістану, коли прийдуть гості… на новосілля. А те — «я буду», «зроблю», «використаю»… колись. Так я міркувала влітку 2023 року, коли розбирала гори речей, подарунків, сувенірів, які роками чекали свого зіркового часу.
І знаєте, друзі, той час так і не настав. 😅Ми робили ремонт, і треба було терміново звільнити простір. Після кількох тижнів сортування, перебирання і фільтрування я викинула, роздала й передала на благодійність 80% речей, які колись здавались мені такими потрібними й цінними. Ще 20% сказали мені «па-па» протягом року.
Мені було не стільки шкода грошей, витрачених на весь цей матеріальний «скарб», скільки зусиль на зберігання, прибирання і марні надії, що колись усе це мені знадобиться.🙈
Для тих, хто пережив 90-ті з постійним дефіцитом усього, жага до речей — цілком типова. 📕🗿📽️Але якщо регулярно не позбуватись зайвого, речі починають жерти ваш простір і час. Це колись у мене була дюжина різних банок для круп — тепер я просто сиплю кашу з пакета, а потім його викидаю.
Бо десятки дивайсів для кухні не роблять страви смачнішими, стопки непрочитаних книг не плекають інтелект, а сотий сувенір «Made in China» дарує дофамін тільки перші 5 хвилин, а далі стає вічним пилюкозбірником. 📻Тож якщо річ довго стоїть без діла — час сказати їй «goodbye».
#ЗАРАЗАБОНІКОЛИ
А ви йдете своїм шляхом? 👉
