🤸🏼Ще до війни я вирішила всерйоз зайнятися спортом. Купила абонемент у Спортлайф, треніки, виділила час після роботи, сходила перший раз і… більше мене в тих спортзалах не бачили.
І справа була не лише в тому, що я була так зайнята зйомками. Навіть коли в нашому управлінні поліції обладнали спортзал, кількість моїх походів туди можна порахувати пальцями однієї руки.
☺️Лінощі брали верх, і жоден плаский прес в Instagram не змотивував мене лізти на ті тренажери. Але під час блекаутів мені доводилося ходити пішки на 19-й поверх, і дуже скоро мої коліна послали мене до біса.
Пам’ятаю, як одного вечора я взагалі не змогла спертися на коліно — такий нестерпний був біль. Наступного ранку я пішла на роботу в спеціальних наколінниках і проходила в них пів року. Мої підбори бралися пилюкою, але нічого, крім кросівок, я вдягнути не могла.
🆘+17 кг під час вагітності стали ще одним сюрпризом для суглобів, і зрештою спорт став необхідністю, а не бажанням.
Витрачати години на дорогу в спорткомплекс і стільки ж на тренування я не могла. Три віджимання від підлоги й кілька хвилин на доріжці були моїм максимумом. 🤓
Зараз усе моє тренування займає 10 хвилин: 6 хвилин бігу, 2 хвилини на віджимання і 2 — на те, щоб вдягнути кросівки та форму.
«Понти», але це — щодня, а за тиждень набігає 30 хвилин (у вихідні я релаксую). А за місяць — цілих дві години спорту. Погодьтеся, це краще, ніж нічого.
І так, сьогодні я влізла у джинси, які носила до вагітності, і головне – не пам’ятаю, де мої наколінники.
Тож, вставайте зі своїх стільців і зробіть 10 присідань, ну, ок, хоча б 3. Ну ж бо! #ЗАРАЗАБОНІКОЛИ
Відверто про перфекціонізм тут: 👉 https://www.facebook.com/share/p/194FqN8J1C/?mibextid=wwXIfr
Ірина Ткач
