Того спекотного літа мої колеги з МВС мріяли: хто — про море 🌊, хто — про гори. А я понад усе прагнула потрапити до приймальника-розподільника для іноземців.
Щойно зняла відео про видворення за кордон чергового “злодія в законі”, і мені ой як бракувало матеріалу про нелегалів-порушників. Розібравшись із усіма бюрократичними проволоками 📄, я з ентузіазмом вирушила в один із таких закладів на Поліссі.
Про що завжди думає журналіст перед зйомками? Як він виглядатиме в кадрі — особливо, якщо це дівчина. Тому спідничка й підбори 👠 супроводжували мене практично завжди. І до того розподільника я вдяглася відповідно.
Ми зняли класні кадри 🎬, інтерв’ю, відбитки… А от коли дійшло до стендапу, я зрозуміла, як сильно дала маху. Полісся — це ліси, торфи, мошки, комарі 🦟 й усяка нечисть. Я була покусана з голови до ніг, і замість нормальної начитки весь час чухалась і проклинала тих комах. Щойно впоралась зі свербінням — мошки полетіли в очі й у рот 😬.
І от стоїмо ми з оператором на плацу, вдесяте пробуємо записати стендап, а з вікон розподільника з мене ржуть і тицяють пальцями ті самі нелегали. У той момент я понад усе мріяла одягти паранджу 🧕.
Кожна можливість — це можливість бути гарною 💁♀️, головне — без фанатизму.
Так що, друзі, якщо саме підбираєте собі образ на вихід — думайте передусім про комфорт, аби не стати жертвою кровососів 🩸. #ЗАРАЗАБОНІКОЛИ
Публікація про страхи тут:https://www.facebook.com/share/p/19B8yMC2cE/?mibextid=wwXIfr
